Главная » Статьи » Статті українською мовою » Андрологія

Орхоепідидиміт. Лікування та діагностика в Миколаєві

Орхоепідидиміт (епідидимоорхіт) - це запалення яєчка та його придатка.
 


Як правило, епідидимоорхіт розвивається частіше у чоловіків від 16 до 40 років, які ведуть активне статеве життя, а також у літніх людей які страждають аденомою простати та мають хронічну інфекцію сечових шляхів. Орхоепідидиміт може бути наслідком орхіту, коли запалення з ураженого яєчка переходить на придаток або ж, як наслідок епідидиміту в такому разі запалення з придатка перекидається на яєчко.

Є кілька класифікацій орхоепідидиміта.

Класифікація орхоепідидиміта за течією:
- Гострий перебіг;
- Підгострий перебіг;
- Хронічний перебіг.

За наявністю збудника, що викликав запалення, орхоепідидиміт підрозділяється на:
  • Неспецифічний орхоепідидиміт викликають такі інфекції як:
    • Інфекції що передаються статевим шляхом: трихомонади, гонорея, хламідії, уреаплазми, мікоплазми та ін.
    • Неспецифічні інфекції: кишкова паличка, стафілокок, стрептокок, протей та ін.
    • Віруси: епідимічного паротиту, грипу, ентеровіруси та ін.
  • Специфічний орхоепідидиміт викликають: туберкульоз, сифіліс, бруцельоз та ін.
Шляхи проникнення інфекції  в яєчко та придаток:


  • Інфекції та віруси що викликають орхоепідидиміт проникають в яєчко та придаток з током крові;
  • Лімфогенним шляхом;
  • А також висхідним шляхом по сім'явиносних протоках.
Фактори що призводять до розвитку орхоепідидиміта:
  • Переохолодження ніг, промежини, загальне переохолодження;
  • Травми органів мошонки: удари в область паху, падіння на промежину;
  • Загальні інфекційні захворювання такі як: грип, паротит;
  • Наявність хронічних вогнищ запалення в статевих органах: уретрит, простатит, везикуліт, колікуліт;
  • Наявність захворювань що передаються статевим шляхом;


  • Операції на органах малого таза, мошонки, передміхуровій залозі (ТУР простати);
  • Загальне зниження імунітету.

Симптоми гострого орхоепідидиміта:
  • Біль в області запаленого яєчка, котра надає в промежину, пах;
  • Збільшення яєчка та його придатка;
  • Ущільнення яєчка та його придатка.
  • Почервоніння та набряк мошонки над запаленим яєчком;
  • Підвищення температури тіла від 37,5 до 40 градусів;


  • Іноді виділення з сечовипускального каналу;
  • Погіршення загального самопочуття.

Підгострий орхоепідідіміт має ті ж прояви, що й гострий але симптоми менш виражені, температура тіла від 37,0 до 37,5 градусів, протікає більш тривало, може самостійно пройти або ж перейти в хронічну форму.

При хронічному епідидиміті періоди загострення змінюються періодами ремісії. Процес завжди протікає більше 6 місяців, погано піддається лікуванню. Специфічний орхоепідідіміт, викликаний туберкульозом та сифілісом практично завжди має хронічний перебіг.

Симптоми хронічного орхоепідидиміта:
  • Постійний або періодичний біль в запаленому яєчку;
  • Біль посилюється при ходьбі, статевих контактах, навантаженнях;
  • Періодично підвищується температура тіла до субфебрильних та фебрильних цифр;
  • Періоди загострення найчастіше припадають на весну й осінь;
  • При туберкульозному орхоепідидиміті на шкірі мошонки можуть з'являтися свищі.

Орхоепідідіміт необхідно диференціювати з:
  • Епідидимітом;
  • Орхітом;
  • Пухлинами  яєчка та придатка;
  • Абсцесом мошонки;
  • Специфічним орхоепідидимітом.

Обстеження які  необхідні для діагностики орхоепідидиміта:
  • Загальний аналіз крові, в якому з'являються ознаки загального запалення: лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, з'являється зрушення лейкоцитарної формули вліво.
  • Загальний аналіз сечі, в якому може з'являтися помірна лейкоцитурія.
  • Бажано провести трьохстаканну пробу сечі, в першій та останній порції може з'явитися лейкоцитурія.
  • Секрет передміхурової залози при гострому орхоепідидиміті  рекомендую не брати, тому що є вірогідність виникнення двостороннього епідидимоорхіта.
  • Мазок з уретри, в якому можна визначити, трихомонаду, гонорею, а так само підвищену кількість лейкоцитів.


  • Посів сечі та посів з уретри на умовно патогенну флору з визначенням чутливості до антибіотиків.
  • При хронічному  орхоепідидиміті необхідно дослідження сечі на мікобактерії  туберкульозу.
  • Обов'язково проведення RW - реакції Васермана, на наявність сифілісу.


  • ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) на захворювання що передаються статевим шляхом.


  • ІФА (імуно-ферментний аналіз)  на інфекції що передаються статевим шляхом.


  • Ультразвукове дослідження органів мошонки, яке покаже збільшення, ущільнення, неоднорідність ураженого яєчка та придатка, а також випіт вільної рідини в оболонках яєчка, внаслідок реактивної водянки. При хронічному орхоепідидиміті в яєчку та придатку можуть бути ділянки кальцинозу.
На нижченаведеному знімку класична картина хронічного орхоепідидиміту, реактивною водянкою та кальцинозом придатку яєчка.


  • Доплер дослідження покаже збільшення кровотоку в запаленому яєчку та придатку.


  • У неясних випадках при підозрі на пухлину та туберкульоз проводять біопсію яєчка.

Лікування гострого орхоепідидиміта:
  • Рекомендовано лікування в умовах стаціонару.
  • Строгий постільний режим.
  • Дієта з обмеженням гострої, жирної, солоної, копченої, кислої їжі, алкоголю.
  • Носіння плавок або суспензорія для підтягування яєчок догори.
  • Застосовуються компреси з льодом на запалене яєчко.
  • Призначається антибактеріальна терапія, препарати групи: фторхінолонів, сульфаніламідів, аміноглікозидів, тетрациклінів, цефалоспоринів, пеніцилінів.
  • Необхідний прийом: ферментних препаратів (вобензим, серратіопептидаза), вітамінів, розсмоктуючих речовин, засобів що поліпшують кровообіг в яєчках.
  • При стиханні гострого процесу та при хронічному орхоепідидиміті хворим рекомендовано призначати: фізіотерапевтичне лікування (електролікування, магнітотерапію, ультразвукову терапію, лазерну терапію), а також  санаторно-курортне лікування: грязелікування та ін.

Ускладнення орхоепідидиміту
:
  • Водянка яєчка (гідроцелє);Нижче приведений УЗД знімок водянки яєчка.


  • При запущеному та  нелікованому двосторонньому запальному процесі, розвитку фіброзної тканини, може статися закупорка сім'явиносних проток, що веде до обтураційної  форми безпліддя;


  • Гострий процес при неправильному лікуванні може перейти в абсцес мошонки, який необхідно розкривати оперативним шляхом, видаляти уражені тканини, дренувати гнійне вогнище;
  • Перехід гострого процесу в хронічне запалення яєчка та придатка, з больовим синдромом, що дуже сильно порушує якість життя. Іноді при затяжному який не підлягає  лікуванню хронічному орхоепідидиміті з больовим синдромом, у літніх чоловіків нам доводилося видаляти уражене яєчко та придаток;
  • Свищі мошонки так само є ускладненням орхоепідидиміту але частіше при туберкульозному ураженні яєчка та придатка.

Бажаємо Вам здоров'я!
Якщо у Вас з'явилися питання по даній темі, задавайте їх на сайті.
Статтю підготував лікар-андролог: Смерницький В.С.


Внимание! Если у Вас возникли какие-либо вопросы - не стесняйтесь задавать их на нашем форуме. Также можете обратиться за помощью непосредственно к врачу по телефону указанному в контактах.

Категория: Андрологія | Добавил: Владимир Смерницкий (02.04.2012)
Просмотров: 3913 | Теги: орхоепідидиміт
Рейтинг : UroPortal 5.0 из 5 на основе 1 оценок. 1 отзывов