Орхоепідидиміт. Лікування та діагностика в Миколаєві

Орхоепідидиміт (епідидимоорхіт) - це запалення яєчка та його придатка.
 


Як правило, епідидимоорхіт розвивається частіше у чоловіків від 16 до 40 років, які ведуть активне статеве життя, а також у літніх людей які страждають аденомою простати та мають хронічну інфекцію сечових шляхів. Орхоепідидиміт може бути наслідком орхіту, коли запалення з ураженого яєчка переходить на придаток або ж, як наслідок епідидиміту в такому разі запалення з придатка перекидається на яєчко.

Є кілька класифікацій орхоепідидиміта.

Класифікація орхоепідидиміта за течією:
- Гострий перебіг;
- Підгострий перебіг;
- Хронічний перебіг.

За наявністю збудника, що викликав запалення, орхоепідидиміт підрозділяється на:

• Неспецифічний орхоепідидиміт викликають такі інфекції як:
• Інфекції що передаються статевим шляхом: трихомонади, гонорея, хламідії, уреаплазми, мікоплазми та ін.
• Неспецифічні інфекції: кишкова паличка, стафілокок, стрептокок, протей та ін.
• Віруси: епідимічного паротиту, грипу, ентеровіруси та ін.
• Специфічний орхоепідидиміт викликають: туберкульоз, сифіліс, бруцельоз та ін.

Шляхи проникнення інфекції  в яєчко та придаток:

• Інфекції та віруси що викликають орхоепідидиміт проникають в яєчко та придаток з током крові;
• Лімфогенним шляхом;
• А також висхідним шляхом по сім'явиносних протоках.

Фактори що призводять до розвитку орхоепідидиміта:

• Переохолодження ніг, промежини, загальне переохолодження;
• Травми органів мошонки: удари в область паху, падіння на промежину;
• Загальні інфекційні захворювання такі як: грип, паротит;
• Наявність хронічних вогнищ запалення в статевих органах: уретрит, простатит, везикуліт, колікуліт;
• Наявність захворювань що передаються статевим шляхом;

• Операції на органах малого таза, мошонки, передміхуровій залозі (ТУР простати);
• Загальне зниження імунітету.

Симптоми гострого орхоепідидиміта:

• Біль в області запаленого яєчка, котра надає в промежину, пах;
• Збільшення яєчка та його придатка;
• Ущільнення яєчка та його придатка.
• Почервоніння та набряк мошонки над запаленим яєчком;
• Підвищення температури тіла від 37,5 до 40 градусів;

• Іноді виділення з сечовипускального каналу;
• Погіршення загального самопочуття.

Підгострий орхоепідідіміт має ті ж прояви, що й гострий але симптоми менш виражені, температура тіла від 37,0 до 37,5 градусів, протікає більш тривало, може самостійно пройти або ж перейти в хронічну форму.

При хронічному епідидиміті періоди загострення змінюються періодами ремісії. Процес завжди протікає більше 6 місяців, погано піддається лікуванню. Специфічний орхоепідідіміт, викликаний туберкульозом та сифілісом практично завжди має хронічний перебіг.

Симптоми хронічного орхоепідидиміта:

• Постійний або періодичний біль в запаленому яєчку;
• Біль посилюється при ходьбі, статевих контактах, навантаженнях;
• Періодично підвищується температура тіла до субфебрильних та фебрильних цифр;
• Періоди загострення найчастіше припадають на весну й осінь;
• При туберкульозному орхоепідидиміті на шкірі мошонки можуть з'являтися свищі.

Орхоепідідіміт необхідно диференціювати з:

• Епідидимітом;
• Орхітом;
• Пухлинами  яєчка та придатка;
• Абсцесом мошонки;
• Специфічним орхоепідидимітом.

Обстеження які  необхідні для діагностики орхоепідидиміта:

• Загальний аналіз крові, в якому з'являються ознаки загального запалення: лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, з'являється зрушення лейкоцитарної формули вліво.
• Загальний аналіз сечі, в якому може з'являтися помірна лейкоцитурія.
• Бажано провести трьохстаканну пробу сечі, в першій та останній порції може з'явитися лейкоцитурія.
• Секрет передміхурової залози при гострому орхоепідидиміті  рекомендую не брати, тому що є вірогідність виникнення двостороннього епідидимоорхіта.
• Мазок з уретри, в якому можна визначити, трихомонаду, гонорею, а так само підвищену кількість лейкоцитів.

• Посів сечі та посів з уретри на умовно патогенну флору з визначенням чутливості до антибіотиків.
• При хронічному  орхоепідидиміті необхідно дослідження сечі на мікобактерії  туберкульозу.
• Обов'язково проведення RW - реакції Васермана, на наявність сифілісу.

• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) на захворювання що передаються статевим шляхом.

• ІФА (імуно-ферментний аналіз)  на інфекції що передаються статевим шляхом.

• Ультразвукове дослідження органів мошонки, яке покаже збільшення, ущільнення, неоднорідність ураженого яєчка та придатка, а також випіт вільної рідини в оболонках яєчка, внаслідок реактивної водянки. При хронічному орхоепідидиміті в яєчку та придатку можуть бути ділянки кальцинозу.

На нижченаведеному знімку класична картина хронічного орхоепідидиміту, реактивною водянкою та кальцинозом придатку яєчка.

• Доплер дослідження покаже збільшення кровотоку в запаленому яєчку та придатку.

• У неясних випадках при підозрі на пухлину та туберкульоз проводять біопсію яєчка.
  

Лікування гострого орхоепідидиміта:

• Рекомендовано лікування в умовах стаціонару.
• Строгий постільний режим.
• Дієта з обмеженням гострої, жирної, солоної, копченої, кислої їжі, алкоголю.
• Носіння плавок або суспензорія для підтягування яєчок догори.
• Застосовуються компреси з льодом на запалене яєчко.
• Призначається антибактеріальна терапія, препарати групи: фторхінолонів, сульфаніламідів, аміноглікозидів, тетрациклінів, цефалоспоринів, пеніцилінів.
• Необхідний прийом: ферментних препаратів (вобензим, серратіопептидаза), вітамінів, розсмоктуючих речовин, засобів що поліпшують кровообіг в яєчках.
• При стиханні гострого процесу та при хронічному орхоепідидиміті хворим рекомендовано призначати: фізіотерапевтичне лікування (електролікування, магнітотерапію, ультразвукову терапію, лазерну терапію), а також  санаторно-курортне лікування: грязелікування та ін.

Ускладнення орхоепідидиміту:

• Водянка яєчка (гідроцелє);Нижче приведений УЗД знімок водянки яєчка.

• При запущеному та  нелікованому двосторонньому запальному процесі, розвитку фіброзної тканини, може статися закупорка сім'явиносних проток, що веде до обтураційної  форми безпліддя;

• Гострий процес при неправильному лікуванні може перейти в абсцес мошонки, який необхідно розкривати оперативним шляхом, видаляти уражені тканини, дренувати гнійне вогнище;
• Перехід гострого процесу в хронічне запалення яєчка та придатка, з больовим синдромом, що дуже сильно порушує якість життя. Іноді при затяжному який не підлягає  лікуванню хронічному орхоепідидиміті з больовим синдромом, у літніх чоловіків нам доводилося видаляти уражене яєчко та придаток;
• Свищі мошонки так само є ускладненням орхоепідидиміту але частіше при туберкульозному ураженні яєчка та придатка.

Бажаємо Вам здоров'я!
Якщо у Вас з'явилися питання по даній темі, задавайте їх на сайті.
Статтю підготував лікар-андролог: Смерницький В.С.