Стриктури уретри. Лікування стриктур уретри. Симптоми і діагностика

Стріктура уретри - це анатомічне звуження або значне зменшення просвіту сечівника рубцевою тканиною, яка з часом призводить до утруднення сечовипускання, хронічної або гострої затримки сечі, ураження сечового міхура і нирок.




Утруднене випорожнення сечового міхура призводить до перенапруження його м'язів, які спочатку потовщуються (гіпертрофуються) а потім виснажуються і атрофуються, що призводить до зменшення їх скорочувальної здатності. Таким чином, сечовий міхур повністю не спорожняється і в ньому накопичується залишкова сеча (сеча яка залишається після кожного сечовипускання). Наявність залишкової сечі є передумовою для розвитку інфекції, яка призводить до хронічного запалення, утворення каменів у сечовому міхурі. При стриктурі уретри є порушення відтоку сечі, з нирок, що призводить до гідронефрозу і в кінцевому підсумку до ниркової недостатності, яка може стати незворотною та небезпечною для життя.

Стриктури уретри діляться на:

• Вроджені стриктури, які зустрічаються не часто, діагностуються і оперуються в ранньому віці;
• Придбані, які утворюються при хронічних запальних процесах в уретрі і травмах уретри;
• Одиночні стриктури - одне нетривале звуження в сечівнику;
• Множинні стриктури - кілька стриктур в каналі і часто протяжні;

Причини з яких утворюються стриктури

• Травматичні причини: травма або поранення статевого члена з пошкодженням висячої уретри;
• Травма або поранення промежини (промежинного відділу уретри);
• Травма тазу з переломом тазових кісток і розривом уретри;
• Медичні процедури в уретрі (уретроскопія, цистоскопія, катетеризація, бужування, видалення сторонніх тіл, балонна дилатація уретри і т.д.);
• Запальні причини стриктур уретри: інфекційні уретрити (гонорея, туберкульоз, неспецифічні уретрити);
• Хімічні пошкодження (опік) речовинами, що застосовувалися з метою лікування (срібло, хлоргексидин, марганцівка, спирт та ін.);
• Неспецифічні дегенеративно-дистрофічні процеси: облітеруючий баланіт, склерозуючий ліхен та ін.

При патологічному впливі на уретру, травма уретри або опік настає загибель клітин слизової оболонки сечівника. У результаті боротьби організму з патологічним чинником, наступають процеси регенерації (відновлення) тканин у цей час нормальний епітелій каналу заміщується рубцевою сполучною тканиною, яка звужує його просвіт. Також під час травми уретри може відбутися пошкодження судин що живлять губчасте тіло, це тягне за собою порушення кровообігу і розвиток рубцевої  тканини яка звужує канал.

Симптоми стриктур уретри

• Млявий, тонкий струмінь сечі;
• Часте і хворобливе сечовипускання;
• Необхідність напружуватися при сечовипусканні;
• Прискорене нічне сечовипускання;
• Витікання сечі по краплях після сечовипускання;
• Біль в промежині, над лоном, в попереку;
• Порушення потенції і статевого потягу;
• Хворий дратівливий, йде у свою хворобу, агресивний.

Діагностика стриктур уретри

• Скарги і клінічна картина хвороби;
• Анамнез хвороби (історія хвороби);
• Загальний аналіз сечі, показує наявність запалення або поява крові в сечі;
• Загальний аналіз крові іноді показує наявність загального запалення в організмі;
• Посів сечі на флору і чутливість до антибіотиків, визначає наявність інфекції в сечовій системі;
• Обстеження на захворювання що передаються статевим шляхом (гонорею, трихомонади, хламідії, мікоплазми, уреаплазми та ін.);
• Уретроцистоскопія (за допомогою уретроцистоскопії можливе визначення рівня звуження, діаметра стриктури, стану слизової оболонки сечівника і пр.);

• Висхідна уретроцистографія - провідний метод визначення стриктури уретри, при даному дослідженні в сечовипускальний канал вводиться рентген - контрастна речовина і визначається рівень звуження, кількість стриктур, протяжність звуження, стан сечівника, сечового міхура, наявність дивертикулів та ін.

На наведеному вище знімку визначається нормальна будова висячого відділу уретри, зазначене чорними стрілками. У промежинному відділі уретри визначається виражене, протяжне звуження сечівника аж до сечового міхура, зазначене на знімку жовтими стрілками. У проекції сечового міхура визначається звуження його шийки, імовірно склероз. Сечовий міхур на рентген знімку, відзначений синьою стрілкою, внутрішній контур сечового міхура нерівний, що говорить про хронічний цистит.

• Низхідна внутрішньовенна урографія, визначає функціональний стан, морфологічну структуру нирок і сечового міхура;
• Узі нирок, сечового міхура, простати, кількість залишкової сечі, найцінніший і незамінний метод визначення патологічних змін сечової системи при наявності стриктури уретри, проводиться всім хворим зі стриктурою без винятку. Допомагає визначити стан нирок, розширення, стан сечового міхура, кількість залишкової сечі, наявність дивертикулів, каменів у сечовому міхурі, визначити анатомічні порушення в передміхуровій залозі.Також бажано проведення узі з допплерографією, дане дослідження показує порушення кровообігу в статевому члені, уретрі, простаті, нирках і т. д.

• Бужування уретри бужами різного діаметру, для багатьох хворих єдине лікування стриктур. Бужування проводиться спеціальними вигнутими, металевими стрижнями які вводяться в сечовий канал по черзі, починаючи з меншого діаметру і закінчуючи більш об'ємним який ще може пройти звуження;

• Найчастіше при достатньо великому звуженні уретри і неможливості розширення її бужом використовується метод внутрішньої оптичної уретротомії. Ця операція полягає в розтині звуженої ділянки сечовипускного каналу, після цієї операції проводяться кілька сеансів бужування;
• Установка уретрального стента - це спеціальна пружинка яка встановлюється в звужену частину каналу і надалі проростає слизовою уретри. Недоліки цієї операції міграція або зміщення стента, зараз метод використовується досить рідко;
• Пластичні операції при яких звужена ділянка уретри заміщається або шкіряним клаптем, або слизовою оболонкою щоки, сучасне і досить ефективне лікування стриктур.

• Слід уникати впливу патологічних чинників на слизову уретри;
• Не займатися самолікуванням венеричних та інших запальних захворювань сечівника;
• По можливості слід уникати необгрунтованих медичних процедур, пов'язаних із введенням в уретру катетерів, інструментів  і хімічних розчинів;
• Самостійно не вводити в канал антисептичні розчини.

Статтю підготував лікар-уролог: Смерницький Володимир Сергійович.