Уретрит. Класифікація та причини уретриту. Гострий уретрит. Хронічний уретрит. Симптоми і діагностика. Лікування уретриту

Уретрит- це запалення сечовипускального каналу (запалення уретри), досить часте захворювання. Як правило уретрит викликають інфекції, рідше причиною запалення сечівника стають фізичні, хімічні та інші фактори. Уретрит частіше розвивається у чоловіків, рідше у жінок. У чоловіків прояви уретриту більш виражені, ніж у жінок, що пов'язано з анатомічними особливостями сечівника.

Класифікація уретритів

По початку розвитку уретриту виділяють:

- Первинний уретрит

- Вторинний уретрит

По етіології уретриту (По причині запалення сечівника):

Інфекційні уретрити (викликані бактеріями, вірусами, грибами, найпростішими):

- Гонорейний (збудник гонокок, Neisseria gonorrhoeae, трипер);

- Мікоплазмової (викликається мікоплазмами);

- Трихомонадний (викликається трихомонадами, Trichomonas vaginalis);

- Вірусний (викликається вірусами, окулогенітальним хламідозоонозом, герпесом);

- Бактеріальний (викликається стафілококами, стрептококами, кишковою паличкою, протеєм, клебсиелл, ентерококів, синьогнійної паличкою, коринебактеріями);

- Мікотичний (викликається грибами);

- Хламідійний (викликається хламідіями, Chlamydia trachomatis);

- Уреаплазменний (викликається уреаплазмами, Ureaplasma urealyticum);

- Гарднерельозний (викликається гарднерелами, Gardnerella vaginalis);

- Змішані уретрити викликаються кількома різними інфекціями;

Неінфекційні уретрити:

- Травматичний уретрит- виникає після проведення цистоскопії, уретроскопії, катетеризації, введення в уретру сторонніх тіл, після розривів і надривів уретри;

- Алергічний уретрит- виникає як алергічна реакція при непереносимості якихось речовин;

- Конгестивний уретрит- виникає при венозному застої в органах малого тазу.

За ступенем поширення уретриту, виділяють:

- Передній уретрит- запалення локалізовано в висячій частині уретри;

- Задній уретрит- запалення знаходиться в задній частині уретри вище перетинчастого відділу, доходить до шийки сечового міхура, як правило розвивається на тлі гострого простатиту;

- Тотальний уретрит- ураження сечівника відбувається на всьому протязі.

За клінічним перебігом уретрит поділяють на:

Свіжий уретрит:

- Гострий уретрит;

- Підгострий уретрит;

- Торпідний уретрит.

Хронічний уретрит (при перебігу запалення більш 2-х місяців):

- У стадії загострення;

- У стадії ремісії.

За специфічністю уретрит ділять на:

- Специфічний;

- Неспецифічний.

За ступенем активності запального процесу уретрит поділяють по:

- Високій активності;

- Середнього (помірного) ступеню активності;

- Слабоактивний.

По наявності клінічних проявів:

- З клінічними проявами;

- Субклінічні прояви;

- Без клінічних проявів.

Розвитку уретриту сприяють:

- Безладні статеві зв'язки;

- Агресивність і активність інфекції;

- Зниження загального та місцевого імунітету;

- Малорухливий, сидячий спосіб життя;

- Хронічні осередки інфекції в організмі (фурункул, тонзиліт, каріозні зуби, простатит, пієлонефрит, хр. цистит та ін.);

- Переохолодження;

- Порушення мікрофлори піхви у партнерки (Дисбіоз);

- Хронічний стрес;

Симптоми уретриту (Прояви уретриту)

Симптоми гострого уретриту

Симптоми при гострому уретриті з'являються через 3 - 14 днів, іноді інкубаційний період може бути і більше 14 днів;

- У перші дні з'являються дискомфорт, лоскотання, свербіж, печіння і поколювання в сечівнику;

- Потім приєднуються болі і різі при сечовипусканні;

- Через 2 - 3 дні з'являються спочатку мізерні потім рясні виділення з уретри. Характер виділень може бути слизовим, гнійним, слизисто-гнійним або творожистий. При вираженому гострому процесі виділення можуть бути з домішкою крові в зв'язку з пошкодженням капілярів уретри.

а. При гонореї виділення рясні, мають жовтий або зеленувато-жовтий колір;

б. При трихомоніазі виділення каламутні, слизові, пінисті з неприємним запахом;

в. При прихованих інфекціях, таких як хламідії, уреаплазми, мікоплазми, виділення незначні, слизові, прозорі іноді каламутні;

г. При кандидозному уретриті виділення творожисті, білі з домішкою слизу.

- Так само при гострому уретриті відзначається гіперемія губок уретри, вони стають червоними, набряклими, злипаються вранці;

- При переході запалення на задню уретру, з'являється прискорене сечовипускання малими порціями;

- Виникають часті спонтанні ерекції, особливо вночі;

- Перша порція сечі при гострому уретриті каламутна, можна визначити наявність плаваючих уретральних ниток. Іноді в кінці акта сечовипускання з'являється домішка крові в сечі, так звана, термінальна гематурія;

- При пальпації сечівник ущільнений, болючий;

- У деяких випадках при гострому уретриті розвивається паховий лімфаденіт (запалення пахових лімфовузлів).

Симптоми підгострого уретриту значно менш виражені, ніж при гострому уретриті. Виділення незначні, з'являється слизова крапля при видавлюванні з уретри, хворий відчуває постійне мокнуття в області кінчика члена, періодичне печіння і свербіж по каналу. У ранці губки уретри склеюються і покриваються скоринкою з засохлого слизу. У сечі визначаються уретральні нитки.

Хронічний уретрит, симптоми і прояви

Недолікований гострий або підгострий уретрит більш ніж через 2 місяці може перейти в хронічний уретрит, при якому відбувається анатомічне порушення будови уретри її слизової і підслизової оболонок, заміщення нормальних тканин уретри рубцевою тканиною. Хронічне запалення сечівника тече довгостроково, періоди загострення змінюються періодами затихання запального процесу.

Загострення хронічного уретриту викликають такі чинники як: вживання алкоголю, гострої їжі, копченостей, переохолодження, тривале перебування на сонці, надлишкове статеве навантаження, зниження імунітету і пр. Хронічний уретрит морально пригнічує чоловіка, хворий засмучений, агресивний постійно думає про свою проблему. Часто такі хворі при першій можливості намагаються видавити з уретри краплю, щоб перевірити чи є виділення чи ні, це призводить до ще більшої травматизації сечівника і до наступних ускладнень. Загострення хронічного уретриту нагадує протікання підгострого уретриту, але під час ремісії запального процесу хворого може взагалі нічого не турбувати або ж хворий відчуває періодичний легкий свербіж, мокнуття губок уретри, в сечі визначаються уретральні нитки.

У хворих з хронічним уретритом знижено сексуальний потяг (лібідо), порушується ерекція, що пов'язано з моральним станом чоловіка. Такі хворі потребують допомоги сексопатолога.

Ускладнення гострого уретриту:

- Гострий епідидиміт, орхіт, орхоепідидиміт (запалення яєчок і придатків);

- Фунікуліт- запалення сім'яного канатика яєчка;

- Диферентит- запалення сім'явивідної протоки;

- Гострий везикуліт- запалення сім"яних пухирців;

- Коллікуліт- запалення насінного горбка;

- Гострий простатит- запалення передміхурової залози з можливим переходом в абсцес простати;

- Баланит, постит, баланопостит- запалення крайньої плоті і шкіри головки;

- Перехід гострого уретриту в хронічний при неправильному лікуванні;

- Абсцеси парауретральних залоз;

- Іноді запалення переходить на сечовий міхур, викликаючи цистит, рідше на нирки, викликаючи пієлонефрит.

Ускладнення хронічного уретриту:

- Стриктура уретри- звуження сечівника;

- Екскреторно-токсична безплідність;

- Передчасна еякуляція;

- Зниження лібідо- сексуального потягу;

- Порушення потенції-еректильна дисфункція;

- Синдром-хронічного тазового болю (СХТБ).

Діагностика уретриту, методи обстежень при наявності запалення сечівника.  

Діагностику уретриту повинен проводити лікар враховуючи прояви запального процесу, розвиток захворювання, дані анамнезу та інші фактори.  

1. Скарги хворого, які описані вище дають першу інформацію про наявність уретриту і його протікання    

2. При огляді статевого члена можна визначити характер виділень з уретри, а так само запалення губок уретри і наявність баланопостита      

3. При пальпації можна визначити ущільнення сечівника і його хворобливість

Лабораторні та інструментальні методи обстежень при уретриті

1. Першим етапом проводиться мікроскопія виділень із сечовивідного каналу, мазок з уретри на предметне скло і вивчення за допомогою мікроскопа. Мікроскопія проводиться як нативних, тобто невисохлої краплі виділень для визначення живих трихомонад, так і пофарбованого сухого мазка для визначення лейкоцитів, трихомонад, гонококів, грибів та ін.

2. Імуноферментний аналіз- ІФА (англ. Enzyme-Linked ImmunoSorbent Assay, ELISA) даний метод дозволяє визначити наявність антитіл (IgG, IgA, IgM) до збудників інфекції в крові. Ці антитіла виробляються організмом у відповідь на інфікування      

3. Пряма імунофлюоресценція-ПІФ і непряма імунофлюоресценція РНІФ, так само як і ІФА використовується для визначення антитіл до інфекцій, що викликав уретрит    

4. ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) використовується для виявлення ДНК інфекції, що викликала запалення уретри. Це один з найбільш точних і сучасних методів обстеження на захворювання що передаються статевим шляхом за допомогою даного методу ефективно виявляються приховані інфекції, які не завжди можна виявити іншими методами    

5. Посів на флору і чутливість до антибіотиків. Бактеріологічний метод обстеження при уретриті повинен проводитися кожному хворому, так як якщо інші методи не виявляють ніякої інфекції то внаслідок проведення посіву можна визначити неспецифічну мікрофлору (стафілококи, стрептококи, трихомонади та ін.), а так само визначити чутливість до антибіотиків даних інфекцій, щоб підібрати правильне лікування. Мінус даного методу в його тривалості, відповідь можна отримати лише через 5 - 7 днів

6. Також при уретриті бажано дослідити секрет передміхурової залози на наявність простатиту     

7. Уретроскопія- це інструментальний метод дослідження сечівника при уретриті за допомогою якого можна визначити протяжність ураження уретри запальним процесом, його вираженість, наявність колікуліта, парауретральних абсцесів, стриктур уретри, м'які і тверді інфільтрати, морганіти, літреїти

8. УЗД простати, сечового міхура, кількість залишкової сечі виключає або підтверджує наявність хронічного простатиту

Лікування уретриту (Лікування запалення сечівника, методи лікування уретриту)                               (Лікування уретриту в Миколаєві)     

1. Лікування уретриту повинне призначатися тільки лікарем. Самостійне лікування в домашніх умовах неприпустимо у зв'язку з можливістю переходу гострого процесу в хронічний, а так само у зв'язку з можливістю розвитку ускладнень при не правильному лікуванні;    

2. При лікуванні уретриту призначається дієта з виключенням гострих, смажених, пряних, копчених, солоних, кислих страв, алкоголю;      

3. Не рекомендуються підвищені фізичні навантаження на час лікування;      

4. При лікуванні бактеріального уретриту використовуються антибактеріальні препарати наступних груп:

а. Фторхінолони (офлоксацин, норфлоксацин, ципрофлоксацин, левофлоксацин, ломефлоксацин, спарфлоксацин, гатифлоксацин);

б. Макроліди (джозаміцин, ровамицин, рокситроміцин, мідекаміцин, кларитроміцин, азитроміцин);

в. Тетрацикліни (доксициклін, тетрациклін);

г. Пеніциліни (амоксицилін з клавулановою кислотою, амоксицилін, біцилін тощо);

д. Цефалоспорини (цефазолін, цефтріаксон, цефтазидим, цефуроксим та ін.)

е. Сульфаніламіди (бісептол);

ж. Уроантисептики (5-НОК, палін, фурамаг, фуразолідон, фурадонін).      

5. При трихомонадному уретриті в лікування необхідно включати протитрихомонадні препарати, так як трихомонади останнім часом виявляються досить важко в зв'язку з L-формами, але на тлі наявності трихомонад лікування бактеріального уретриту буде не ефективним. Протитрихомонадні препарати (метронідазол, тинідазол, орнідазол, німоразол, тетанітразол та ін.);      

6. На тлі лікування антибіотиками може активізуватися грибкова інфекція Candida Albicans, у зв'язку з чим необхідно призначати протигрибкові препарати (кетоконазол, флуконазол, ітраконазол). При кандидозному уретриті так само призначаються антимікотичні препарати;    

7. При болях, неприємних відчуттях, температурі рекомендується призначати нестероїдні протизапальні препарати бажано в свічках (диклофенак, мелоксикам, целекоксиб);      

8. В цілях захисту печінки від вражаючої дії антибіотиків призначаються гепатопротектори (силібін, силімарин, вітамін Е, артишок, есенціальні фосфоліпіди);      

9. Для підняття загального та місцевого імунітету рекомендуються наступні імуномодулятори (поліоксидоній, лонгідаза, толтеродин, альфарекін, інтробіон та ін.), полівітаміни;  

10. Для профілактики дисбактеріозу бажано приймати (лінекс, хілак, біфі-форм, лактовіт, йогурт);  

11. Для більшої біодоступности антибіотиків всередину клітини застосовують ферментні препарати (вобензим, серратіопептидаза), ці препарати широко використовуються при лікуванні хронічного уретриту;  

12. При хронічних і ускладнених формах уретритів застосовуються фізіотерапевтичні методи лікування - електрофорез з лікарськими препаратами, індуктотермія, УВЧ, ультразвук, лазеротерапію та інші процедури;  

13. При стриктурі уретри на тлі хронічного уретриту вдаються до бужування уретри або до операції;  

14. Якщо розвиваються ускладнення, лікування спрямовується на усунення ускладнень консервативним або оперативним шляхом.

Профілактика уретриту

1. - Використання контрацептивів (презервативів);

2. - Використання лубрикантів з антисептиками;

3. - Відмова від безладних статевих зв'язків;

4. - Щорічне обстеження на захворювання що передаються статевим шляхом, навіть без прояви уретриту.

Статтю підготував лікар-уролог Смерницький Володимир Сергійович

Бажаємо Вам здоров'я!