Операція по виправленню викривлення статевого члена (Несбіта). Викривлення статевого члена. Хвороба Пейроні. Локальний фіброз

Викривлення статевого члена - це деформація статевого члена, що виникає під час ерекції.


Викривлення члена буває:

• Вроджене;
• Придбане;

До еректильної деформації відносяться такі захворювання статевого члена як:

• Вроджене викривлення статевого члена;
• Хвороба Пейроні або як її ще називають, фібропластична індурація статевого члена;
• Локальний фіброз.

Викривлення статевого члена може бути:

• Незначне викривлення, коли чоловік визначає деяке відхилення статевого члена від центральної лінії не більше 10 - 15 градусів, як правило, така девіація не потребує корекції;
• Середнє викривлення члена більш виражено, проведення статевого акту можливо, в таких випадках оперативне випрямлення статевого члена проводиться за бажанням пацієнта і з косметичною метою;
• Значне викривлення статевого члена, коли пеніс викривлений більш ніж на 50 градусів. Проведення статевого акту практично неможливо, така деформація статевого члена виправляється тільки оперативним шляхом;
• Дорзальне викривлення, вгору;
• Вентральне викривлення, вниз;
• Бічне викривлення: вправо, вліво;
• Викривлення з ротацією, тобто поворотом кавернозних тіл навколо своєї осі;
• З можливістю проведення статевого акту або ж неможливістю.

Вроджене викривлення статевого члена, як правило, починає себе проявляти в період статевого дозрівання чоловіка, коли під час ерекції людина помічає нефізіологічний вигин пеніса. Викривлення завжди направлено в сторону недорозвиненого кавернозного тіла або ж недорозвиненої уретри.

Викривлення утворюється за рахунок:
- Різної довжини кавернозних тіл, тобто з одного боку кавернозне тіло менш розвинене, ніж з іншого;
- Диспропорції кавернозних тіл;
- Гіпоплазія сечівника та наявність хорди, в такій ситуації статевий орган скривлений вниз;
- Гіпоплазія фасцій статевого члена.


Нижче наведу Вам фотографії пацієнтів які звернулися до нас із проблемою вродженої деформації статевого члена, яким було проведено оперативне випрямлення пеніса.









При наявності вродженої девіації члена, ерекція завжди добра і безболісна, але є певні перешкоди для проведення статевого акту. Чоловіки, які мають вроджене викривлення члена завжди переживають з приводу своєї проблеми, не вирішуються починати статеве життя, бояться статевих контактів, невпевнені в собі, замкнуті. Такі люди думають про те, як дану проблему сприйме дівчина і чи зможуть їй принести задоволення або ж взагалі провести статевий акт. Пацієнти практично ніколи не говорять про статеве життя в колі друзів, так як такі теми викликають у них негативні емоції у зв'язку з основною проблемою.

Чоловіки, які страждають викривленням пеніса, як правило, завжди схиляються до усунення патологічного вигину члена оперативним шляхом, тому що не бачать позитивних результатів від застосування екстендерів.



Локальний фіброз білкової оболонки є рідкісним захворюванням і зазвичай виникає внаслідок перелому статевого члена (розриву білкову оболонку при ерекції) або при тривалому застосуванні інтракавернозних ін'єкцій. Лікування локального фіброзу не відрізняється від лікування вродженого викривлення пеніса.

Після операції хворому необхідно призначити антибіотики широкого спектру дії для профілактики запалення, препарати групи бромідів для зниження кількості нічних ерекцій та нестероїдні протизапальні препарати для зменшення больового синдрому, який і так слабо виражений після такої операції. Рекомендуємо утримання від статевого життя на 1.5 - 2-3 місяці. Як правило операція переноситься добре, косметичний ефект і статеве життя після операції повністю задовольняє чоловіка.

Такі операції ми проводимо в урологічному відділенні ЛШМД (лікарня швидкої медичної допомоги) м. Миколаєва.


Хвороба Пейроні (фібропластична індурація статевого члена) - це утворення щільних фіброзних бляшок в області кавернозних тіл, що утворюються на будь-якій поверхні статевого члена. При збільшенні і ущільненні бляшки статевий член поступово викривляється в сторону ураження кавернозного тіла. Дане захворювання є доброякісним і постійно прогресуючим.



Класифікації хвороби Пейроні (запропонована В. Е. Мазо):


Латентна стадія

• болі в пенісі при ерекції;
• фіброзна бляшка пальпаторно не визначається;
• іноді незначне викривлення при ерекції;
• при допплеріндикації судин пеніса є ознаки порушення кавернозного кровотоку.

Стадія маніфестації

• помірно виражений больовий синдром в спокої і при ерекції;
• бляшка визначається у вигляді безформного інфільтрату;
• помірно виражене викривлення пеніса при ерекції;
• бляшка визначається при допплеріндікаціі кавернозного басейну, але не видно в "м'яких" і "жорстких" рентгенівських променях.

Стадія стабілізації

• больовий синдром виражений слабо;
• бляшка хрящової консистенції з чіткими контурами;
• різко виражена еректильна деформація;
• бляшка добре виявляється при УЗД пеніса і в «м'яких» рентгенівських променях (в «жорстких» не видно).

Термінальна стадія

• больовий синдром відсутній;
• кісткова метаплазія бляшки;
• еректильна деформація різко виражена;
• бляшка добре визначається в "м'яких" і "жорстких" рентгенівських променях.

Виділяють два періоди перебігу хвороби Пейроні:

• Больовий період - хворі скаржаться на болі як під час ерекції, так і поза нею. В цей період інші ознаки захворювання відсутні. Рідше хвороба протікає безсимптомно і приводом звернення до лікаря служить лише пальпуєме затвердіння.
  
• Функціональний період характеризується появою викривлення статевого члена при ерекції, що в сукупності з болями може перешкоджати статевому акту. На більш пізніх стадіях захворювання можуть виникати порушення ерекції внаслідок гемодинамічних або нейрогенних причин.
  

По тривалості процесу Пейроні розділяють:

• до 6 місяців, коли відбувається стабілізація процесу;
• від 7 до 12 місяців;
• понад 12 місяців від початку захворювання.

За перебігом хвороба Пейроні ділять на:

• Повільно прогресуючу форму;
• Швидко прогресуючу форму;

За клінічними проявами:

• Больова форма;
• незначний біль під час ерекції;
• біль під час ерекції і без ерекції;
• значна біль, ускладнює статеве життя;
• Безбольова форма.

За викривлення статевого члена:

• викривлення відсутнє;
• до 30 ° без обмеження статевого життя;
• до 60 °, викривлення обмежує статеве життя;
• більше 60 ° статеве життя неможлива.

За наявності ущільнення:

• Ущільнення відсутнє;
• Ущільнення до 1 см;
• Ущільнення 1-3 см;
• Більше 3 см.

За місцем розташування фіброзної бляшки

• біля кореня статевого члена;
• в області ствола статевого члена;
• у головки статевого члена.

Симптоми, що супроводжують хворобу Пейроні:

• Біль при ерекції виникає лише при больовій формі фібропластичної індурації статевого члена, і виникає далеко не завжди;
• Викривлення статевого члена під час ерекції в бік бляшки;
• При пальпації визначаються щільні ділянки, якими і є фіброзні бляшки;
• Деформація статевого члена у вигляді «пісочного годинника» при ерекції;
• Порушення потенції, еректильна дисфункція пов'язана з недостатністю кровообігу в статевому члені.

Причини хвороби Пейроні:

• Хронічні травми статевого члена, під час статевих контактів, призводять до утворення ділянки фіброзу, порушення кровообігу і збільшення в подальшому;
• Аутоімунні захворювання, деякі дослідники бачать зв'язок даного захворювання з системними хворобами такими як: контрактура Дюпюітрена, склеродермія;
• Спадкова схильність;
• Прийом лікарських препаратів, таких як b-блокатори;
• Науці відомі кілька випадків, коли захворювання з'являється, деякий час розвивається і самостійно зникає, такі випадки необхідно ще вивчати.

Ускладнення хвороби Пейроні:

• Відчуття болю під час проведення статевого акту і просто при ерекції;
• Утруднення чи неможливість проведення статевого акту;
• Хронічний стрес і розчарування у статевому житті;
• Коітофобія - боязнь статевого акту;
• Еректильна дисфункція - імпотенція при хворобі Пейроні;

Обстеження, які проводить лікар-уролог при хворобі Пейроні:

• Опитування хворого, який говорить про біль в області статевого члена, його викривлення;
• Пальпація статевого члена, при якій визначаються щільні фіброзні бляшки під шкірою;
• Загальні аналізи сечі і крові;
• Узі статевого члена, при якому видно осередкове ущільнення в області кавернозних тіл іноді з кальціфикацією та характерною акустичною тінню.

• Доплер дослідження статевого члена, при якому визначається порушення кровообігу в області бляшки та прилеглих тканин. Ультразвукове дослідження статевого члена та допплер правильно проводити на тлі фармакостимульованої ерекції (після введення внутрішньокавернозно сексуалотоників: папаверину, каверджекту, еджекту та ін.).
• Рентген дослідження статевого члену так само необхідно проводити на тлі фармакостимульованої ерекції, на рентген знімку чітко визначатиметься викривлений статевий член та фіброзна бляшка з кальціфикацією.
• Також проводиться Кавернозографія з контрастною речовиною.
• Комп'ютерна томографія статевого члену.

• Ядерномагнітний резонанс - магнітно-резонансна томографія статевого члену (МРТ).

• Біопсія бляшки статевого члену
  

Консервативне лікування хвороби Пейроні, яке ми використовуємо у своїй практиці:

• Необхідний прийом вітамінів А і Е, ферментних препаратів (вобензим, серратіопептидаза) і пр.
• Ін'єкції лікарських препаратів у фіброзну бляшку таких як: гормони (кортизон, гідрокортизон, дексаметазон), ферментні препарати (лідаза, коллагеназа).
• Применяем антагонист кальциевых каналов (верапамил), способствующий повышенной секреции коллагеназ внеклеточного матрикса, снижению синтеза коллагена, угнетению пролиферации фибробластов.
• Застосовуємо антагоніст кальцієвих каналів (верапаміл), що сприяє підвищеній секреції колагеназ позаклітинного матриксу, зниження синтезу колагену, пригнічення проліферації фібробластів.
• Призначаємо інтерферони (-альфа, - β, - γ) знижують ступінь проліферації фібробластів, вироблення міжклітинного коллагена, що підсилюють вироблення колагенази.
• Необхідно призначення фізіопроцедур: магніто-лазерної терапії, ультразвукової терапії, а також дистанційної ударно-хвильової терапії у складі комбінованої терапії хвороби Пейроні

Операції, які ми проводимо при хворобі Пейроні яка ускладнилася викривленням статевого члена (як правило, на оперативне лікування хвороби Пейроні ми йдемо тільки після консервативного лікування та стабілізації бляшки):

1. Операція з видаленням бляшки і подальшим заміщенням дефекту білкової оболонки спеціальним матеріалом, алотрансплантатом (ділянка вени, слизова щоки і пр.):

2. Іноді як варіант нам доводиться використовувати метод Лоуслі-Буассе (Lowsley-Bousse), сенс операції полягає в тому, що бляшка розсікають в межах здорових тканин в поздовжньому, а дефект тканин ушивається в поперечному напрямку.

3. Ефективною є операція Несбіта (Nesbit) ссуть, якої полягає у висіченні частини білкової оболонки на протилежній стороні статевого члена адекватно розмірам фіброзної бляшки з подальшим ушиванням.

Етапи операції. Під загальним наркозом, на 1 см нижче вінцевої борозни, роблять круговий розріз шкіри статевого члена. Шкіру зміщують до основи статевого члена. Тупим і гострим шляхом оголюють білкову оболонку на стороні протилежній бляшці. На основу статевого члена накладають турнікет. Інтракавернозним введенням фізіологічного розчину з папаверином викликають стан штучної ерекції. Визначають місце викривлення статевого члена. Турнікет знімають. В білковій оболонці на протилежній стороні бляшки кавернозних тіл січуть овальне вікно. Дефект білкової оболонки ушивають окремими проленовими швами 4-0. Повторною інтракавернозною ін'єкцією з накладенням турнікета контролюють форму статевого члена в стані штучної ерекції. Шкіру статевого члена повертають у вихідне положення, фіксують окремими швами. Між швами на 1-2 доби встановлюють гумові випускники. На статевий член накладають пов'язку, що давить. Компресію зберігають 1-2 діб.

4. Бувають випадки, коли ми використовуємо модифікацію операції Несбіта по Щеплеву-Jonas, технічно така операція простіше і усуває, необхідність видалення ділянки білкової оболонки.

Техніка операції. Після циркулярного розрізу на 0.5 см нижче вінця головки, шкіру зміщують до основи статевого члена. На основу статевого члена накладають турнікет. Викликають стан штучної ерекції шляхом інтракавернозної ін'єкції фізіологічного розчину з папаверином. Це дозволяє визначити місце викривлення статевого члена. При великому викривленні, а також при розташуванні бляшки на дорсальній поверхні статевого члена уретру відокремлюють від кавернозних тіл. На білкову оболонку по протилежній поверхні кавернозних тіл накладають окремі вкорочуючі нерозсмоктуючі шви 4-0 у формі еліпса для корекції деформації.

Розташування і число швів час від часу контролюють створенням штучної ерекції на тлі накладення турнікета. В залежності від форми ерегованого члена можна накласти додаткові або зняти попередньо накладені шви до його адекватного випрямлення. Потім шкіру повертають у вихідне положення і фіксують швами.

При наявності у хворого еректильної дисфункції нам доводиться виконувати ендокавернозное протезування статевого члена силіконовими протезами. При необхідності в ході операції фіброзна бляшка може бути розсічена для зменшення напруги білкової оболонки. Операцію інтракавернозного фаллоендопротезування можна застосовувати як метод лікування не тільки викривлень статевого члена, а й корекції еректильної дисфункції.




Всі операції, описані в статті ми проводимо в урологічному відділенні ЛШМД м. Миколаєва.

Бажаємо Вам здоров'я!

Статтю підготував лікар-андролог: Смерницький Володимир Сергійович.