Камені нирок та сечоводів. Сечокам'яна хвороба
Стаття про дроблення каменів
Причини виникнення каменів у нирках повністю не з'ясовані. Існує кілька теорій щодо каменеутворення в нирках.
Найбільш поширені дві теорії:
- Кристалізаційна теорія;
- Теорія матриць.
Згідно з цими теоріями, камені утворюються шляхом кристалізації перенасиченої солями сечі або осадження їх на білкову строму (матрицю).
За моїми спостереженнями на процес утворення каменів впливають:
- Інфекційні хвороби сечових шляхів;
- Вроджені вади, аномалії розвитку нирок та сечоводів;
- Порушення пасажу сечі по сечових шляхах;
- Звуження сечоводів;
- Переломи кісток;
- Нестача вітамінів А, В, Д.
Камені нирок можуть розташовуватися:
- В чашечках;
- Мисці;
- Камінь може заповнювати всю миску та чашки, тоді він називається коралоподібним каменем нирки.
Камені сечоводів розташовуються:
- У верхній третині де знаходиться верхнє звуження сечоводу;
- У середній третині , де сечовід перетинають судини;
- У нижній третині де сечовід входить у сечовий міхур.
За хімічним складом камені бувають:
- Неорганічні (урати, фосфати, карбонати, ксантинові, цистинові, індігові та сірчані камені);
- Органічні (бактеріальні, фібринові, амілоїдні).
За нашими спостереженнями найчастіше у хворих зустрічаються змішані камені до 70%. Рідше всі інші перераховані.
Колір каменів та щільність залежить від хімічного складу:
- Оксалати коричневі або темно-сірі;
- Фосфати сіро-білі;
- Ксантінові світло-жовті;
- Цистинові сірі;
- Урати червоно-коричневі.
Оксалати дуже щільні. Фосфати легко кришаться.
Камені перебуваючи в нирках практично завжди викликають якісь патологічні зміни нирок та викликають ускладнення такі як:
- Калькульозний пієлонефрит;
- Атрофія ниркової паренхіми;
- Калькульозний гідронефроз;
- Апостематозний нефрит;
- Карбункул нирки;
- Піонефроз;
- Педункуліт;
- Склеротичний та гнійний паранефрит.
Невеликі рухливі камені можуть наглухо закупорювати лоханочно сечовідний сегмент, викликаючи значні зміни в нирці на відміну від каменів середніх та великих, при яких сеча знаходить вихід в сечовід.
Клінічні прояви (симптоми) каменів нирок та сечоводів залежить від величини каменю, його розташування, наявності інфекції та ін. Сечокам'яна хвороба іноді може себе зовсім не проявляти, коли людина живе не підозрюючи що в нього камінь або камені в нирках, і часто це є випадковою знахідкою на УЗД обстеженні.
Сечокам'яна хвороба має хронічний перебіг з періодами загострення.
Часті симптоми при сечокам'яній хворобі:
- Біль у ділянці нирок з ірадіацією вниз живота;
- Періодична поява крові в сечі (не завжди та не у всіх);
- Відходження дрібних каменів та солей (піску);
- Температура;
- Озноби;
- Нудота;
- Блювота;
- Метеоризм;
- Зменшення кількості сечі протягом доби;
- Розлади сечовипускання (дизурія).
Часте ускладнення сечокам'яної хвороби це ниркова колька, яка з'являється при виході каменю з нирки в сечовід та закупорці його.
Обстеження при сечокам'яній хворобі:
- Загальний аналіз крові
- Загальний аналіз сечі
- Аналіз сечі по Нечипоренко
- Посів сечі на флору і чутливість до антибіотиків
- Узі сечової системи
- Оглядова та видільна урографія з контрастним речовиною
- Комп'ютерна томографія (за показаннями)
- Сцинтиграфія нирок
Лікування сечокам'яної хвороби має бути направлено на усунення причин, що викликають порушення обміну речовин, кислотно лужної рівноваги. Лікарські препарати сприяють розчиненню каменів, усуненню ниркової кольки, самостійного відходження конкрементів, попередження запалення нирок.
Нажаль не всі камені сечової системи можна вилікувати амбулаторними методами, тоді доводиться вдаватися до оперативних методів лікування. Старі операції на нирках, сечоводах при яких доводилося робити досить великі розсічення шкіри м'язів, клітковини та інше, щоб дістати маленький камінь, відходять у минуле.
На заміну старим операціями приходять нові високотехнологічні методи лікування сечокам'яної хвороби які ми використовуємо в своїй практиці:
- Дроблення каменів в нирках та сечоводах (ударно-хвильова літотрипсія);
- Ендовідеоурологічні операції. Лапароскопічні операції.
Бажаємо Вам здоров'я!
Статтю підготував лікар-уролог: Смерницький В.С.
