Синдром хронічного тазового болю у чоловіків (СХТБ), лікування в Миколаєві

У сучасному уявленні синдром хронічних тазових болів класифікується як хронічний простатит ІІІ категорії, який не має ознак інфекції і називається абактеріальний простатит.

Ефективне лікування синдрому хронічних тазових болів у Миколаєві на сучасній лазерній апаратурі Матрикс-уролог і Лазмік.

Насправді ж синдром хронічного тазового болю далеко не завжди супроводжується запаленням передміхурової залози (простатитом), а часто біль взагалі не йде від простати і є наслідком ураження інших органів і систем, про які я розповім трохи нижче.

Синдром хронічної тазової болі проявляється постійним, гнітучим, виснажливим болем у промежині, тазі, статевих органах, іноді болі мають тиснучий, стріляючий, ниючий характер. До тазового хронічного болю можуть приєднуватися порушення сексуального потягу (Лібідо), ерекції, виникають проблеми з сечовипусканням. Хронічний тазовий біль пригнічує психо-емоційний стан хворого, різко знижує якість життя пацієнта. Чоловіки з СХТБ роздратовані, пригнічені, агресивні. 

Діагноз «синдром хронічних тазових болів» встановлюється пацієнтові в тому випадку, якщо болі тривають не менше 3-х місяців, присутні чи відсутні запальні прояви в секреті простати, спермі, третій порції сечі.

Причини і хвороби, що призводять до синдрому хронічних тазових болів

Увага! При підозрі на наявність нижченаведених захворювань що викликають синдром хронічної тазової болі, обстеження й лікування має проходити у відповідного вузького спеціаліста (уролога, невролога, онколога, гастроентеролога, хірурга, проктолога та ін.)

Болі генітального походження:

- Хронічне або підгостре запалення внутрішніх статевих органів (Простатит, колікуліт, везикуліт та ін.);

- Застійні явища в передміхуровій залозі;

- Доброякісна гіперплазія передміхурової залози з наявністю симптомів нижніх сечових шляхів, дизурії (Аденома простати, гіперплазія простати);

- Кісти простати;

- Камені в простаті (Камені передміхурової залози, калькульозний простатит);

- Захворювання органів мошонки (Кісти яєчок, придатків, сім'яних канатиків, водянка яєчок, хронічний орхоепідидиміт);

- Хронічне запалення парауретральних залоз;

- Онкологічні захворювання внутрішніх статевих органів (Рак простати, насінних бульбашок та ін.);

- Спайковий процес в малому тазу внаслідок перенесених запальних або післяопераційних процесів;

- Післяопераційна травматична нейропатія;

- Туберкульоз чоловічих статевих органів;

Болі урологічного походження:

- Онкологічні захворювання сечового міхура;

- Наявність хронічної інфекції сечових шляхів;

- Інтерстиціальний цистит;

- Радіаційний цистит;

- Калькульозний цистит (Камені в сечовому міхурі);

- Хронічний цистит і уретрит;

- Стриктура уретри (звуження сечовипускального каналу);

- Склероз шийки сечового міхура з внутрипростатичним рефлюксом (зворотнім струмом) сечі;

- Дивертикул уретри;

- Справжні і несправжні дивертикули сечового міхура;

- Уретероцелє та ін.

Болі проктологічного і ентерологічного походження (Болі пов'язані з кишечником):

- Хронічний коліт (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона та ін.);

- Спайкова хвороба;

- Дивертикульоз ободової кишки;

- Вентральні грижі;

- Синдром роздратованого кишечника;

- Хронічні закрепи;

- Хронічна анальна тріщина;

- Хронічний проктит;

- Хронічний геморой;

- Рак товстої кишки.

М'язово-зв'язкові, кісткові і неврологічні причини больового синдрому:

- Міофасціальний (м'язовий) синдром передньої черевної стінки, тазового дна та інших м'язів тазу;

- Кокцигодінія;

- Фіброміалгія;

- Дегенеративні захворювання суглобів;

- Вертебральний синдром (Хребетний синдром)

- Грижі міжхребцевого диска, новоутворення спинного мозку або сакральних нервів, функціональні порушення хребта тощо;

- Невралгії;

- Втягнення шкірних нервів у післяопераційний рубець;

- Тунельні невропатії і зокрема тунельна пудендопатія, обумовлена перетином статевого нерва, частіше на тлі змін хребта на рівні попереково-крижового переходу з порушенням з боку м'язів тазового дна, болем у статевих органах, порушенням взаємодії м'язів сечового міхура, що вигоняє сечу, і зовнішнього сфінктера сечового міхура.

Судинні розлади в області тазу як причина болю при СХТБ:

- Варикозне розширення вен малого тазу;

- Тромбоз і тромбофлебіт судин малого тазу;

Психологічні причини тазового болю:

- Емоційна нестабільність (депресія) є одним з причинних факторів напруги тазових м'язів і тазового болю.

Інші причини тазового болю:

- Порфирія;

- Аутоімунні процеси.

Раніше вважалося, що синдром хронічної тазової болі виникав у зв'язку з наявністю запалення і застою в передміхуровій залозі (простатиту). Але в даний час в якості джерела тазового болю розглядаються також нейром'язові структури і вісцеральні органи, розташовані в тазовій області. Проведені дослідження встановили, що саме напруга м'язів тазового дна, а не запалення і ущільнення в передміхуровій залозі в більшій мірі пов'язане з інтенсивністю тазових симптомів. Крім того, відмічено, що лікування призначене за наявності простатиту і тазових болів, далеко не завжди допомагає усунути симптоми, це побічно підтверджує теорію про багатопричинність синдрому хронічних тазових болів і його багатовекторності. Таким чином, первинне ушкодження будь-якого походження є пусковим фактором у розвитку запалення або нейрогенного пошкодження простати, а також м'язів, фасцій, сухожиль, судин, нервів, жирової клітковини тазової області у генетично схильного чоловіка. Первинна підвищена чутливість і генералізована нейроендокринна відповідь ведуть до підвищення чутливості нервової системи із залученням центрів спинного і головного мозку, а в кінцевому підсумку до розвитку хронічного больового синдрому тазової області. Подальший перебіг складається з психосоціальних факторів: депресії, стресу, страху, зниженого настрою, розчарування в лікарях та результатах лікування.

Сприятливі фактори, які можуть сприяти розвитку синдрому хронічних тазових болів:

- Малорухливий спосіб життя;

- Нерегулярне статеве життя;

- Зловживання алкоголем;

- Зниження імунітету;

- Гормональні порушення;

- Недоліковані хронічні вогнища інфекції в організмі (гайморит, тонзиліт, карієс, холецистит та ін.);

- Інфекції сечових шляхів;

- Безладне статеве життя без використання презервативів.

На початку статті я коротко описав класичний прояв синдрому хронічних тазових болів але нижче хочу трохи систематизувати симптоми, які можуть бути присутніми при цьому сиптомокомплексі. Зауважте далеко не всі симптоми можуть спостерігатися при даному синдромі але якщо у хворого присутні 2-3 симптоми в зв'язці з тривалим болем в тазу можна підозрювати наявність синдрому хронічного тазового болю.

Симптоми, що супроводжують синдром хронічного тазового болю:

- Найчастішим і головним симптомом при СХТБ є біль у промежині, над лоном, в паху, мошонці, пенісі, крижах. Біль носить хронічний, постійний, тривалий, гнітючий, виснажливий характер. Біль може бути як слабкою ниючою, так і інтенсивною, стріляючою;

- Крім болю іноді з'являються неприємні відчуття в уретрі поколювання, свербіж, печіння;

- Порушення сечовипускання можуть проявлятися у вигляді утруднення, ослаблення струменя сечі, хворобливого сечовипускання, відчуття залишку сечі в сечовому міхурі після сечовипускання;

- Знижується сексуальний потяг, погіршується ерекція, з'являється передчасна еякуляція;

- Неврологічний статус хворого виражається в пригніченості, депресії, стресі, страху, зниженому настрої, розчаруванні, агресивності, зниженні працездатності. У хворого розвивається синдром меншовартості.

Поява зазначених симптомів є приводом для звернення до лікаря і проходження спеціального обстеження. Так як діагностувати синдром хронічної тазової болі виходить лише методом виключення захворювань, метою клінічного обстеження є виключення будь-яких очевидних захворювань сечостатевих органів, кишечника, нервової системи та ін., здатних бути причиною наявного болю. Поставити діагноз СХТБ може тільки грамотний, уважний лікар, який враховує всі прояви захворювання і вміє правильно диференціювати.

Діагностика синдрому хронічного тазового болю

Клінічне дослідження при синдромі хронічного тазового болю включає збір скарг, уточнення анамнезу. При цьому звертають увагу на раніше перенесені або рецидивуючі інфекції сечових шляхів, захворювання, що передаються статевим шляхом, і т.ін. Також необхідно враховувати наявні супутні захворювання, здатні вплинути на виникнення даного синдрому. Клінічне обстеження обов'язково включає огляд і пальпацію зовнішніх статевих органів, промежини, пахової області, нижніх відділів живота, крижів і пальцеве ректальне дослідження.

Для уточнення розмірів і стану передміхурової залози призначають ультразвукове дослідження (УЗД сечостатевої системи). Незважаючи на відсутність специфічних ультразвукових ознак синдрому хронічної тазової болі, у таких хворих часто виявляють кальцинати і камені простати.

Уродинамічне дослідження проводиться не всім хворих з наявністю синдрому тазових болів, але якщо пацієнт відчуває порушення сечовипускання рекомендується проведення урофлоуметріі.

Аналіз сечі це важливе обстеження, яке проводиться всім хворим з СХТБ. Загальний аналіз сечі проводять з метою виявлення запалення в органах сечостатевої системи, інфекції сечових шляхів, гематурії і протеїнурії.

У діагностику СХТБ рекомендовано включати проведення змиву з сечового міхура на атипові клітини.

Загальний аналіз крові може показати наявність загального запального, бактеріального або вірусного захворювання, а так само побічно навести на думку про онкологію.

Одним з головних обстежень при СХТБ є аналіз секрету простати (Сік простати), який може дати інформацію про наявність запалення в передміхуровій залозі, її функції, застойних явищах та ін.

Важливим обстеженням в діагностиці хронічного тазового болю є визначення рівня простатспеціфічного антигену в крові (PSA, ПСА), який може побічно вказувати на наявність раку простати. Якщо ж рівень ПСА буде вище норми, наступним етапом проводять біопсію передміхурової залози для виключення наявності раку передміхурової залози.

Обов'язкове проведення ІФА та ПЛР на наявність захворювань, які передаються статевим шляхом, таких як: гонорея, трихомонади, хламідії, уреаплазми, мікоплазми та ін.

За показаннями хворому на СХТБ проводять рентгенологічні обстеження позвонка, кишечника, сечостатевої системи та ін. 

Для більш детальної діагностики проводять комп'ютерну томографію та магнітно- резонансну томографію.   

Лікування синдрому хронічного тазового болю

Лікування СХТБ завдання дуже складне і тривале, займатися даним синдромом повинен тільки грамотний підготовлений фахівець.

Лікування синдрому тазових болів включає призначення таких медикаментів як:

- Антибіотики;

- Препарати, що поліпшують кровообіг, мікроциркуляцію в судинах;

- Імуномодулюючі та імуностимулюючі препарати;

- Антидепресанти, транквілізатори;

- Міорелаксанти і спазмолітики;

- Адреноблокатори (Омнік, Аденорм, Омікс, Фокусин, Флосин);

- Нестероїдні протизапальні препарати - НПЗП (Диклофенак, німесулід, мелоксикам та ін.)

- Комплекси полівітамінів і мікроелементів;

- У лікування можна і потрібно включати фітотерапію, гомеопатію, голковколювання, гірудотерапію, аутогемотерапію, лімфотропну терапію;

- Якщо лікар застосовує у лікуванні СХТБ масаж передміхурової залози, потрібно пам'ятати, що його можна проводити тільки за суворими показаннями і дуже обережно, так як проведення ректального масажу не за показаннями і грубо може погіршити перебіг синдрому хронічного тазового болю;

- Хірургічне лікування СХТБ проводиться рідко і тільки за суворими показаннями;

- Фізіотерапія один з найефективніших напрямів у лікуванні хронічних тазових болів. З фізіотерапевтичних процедур при лікуванні СХТБ застосовують: лікувальні грязі, озокерит, ампліпульс, УВЧ, Електро- та лазерофорез лікарських речовин, магніт, прогрівання та ін.

- У Миколаєві з'явилася сучасна лазерна апаратура для лікування синдрому хронічної тазової болі МАТРИКС-УРОЛОГ і ЛАЗМІК, яка ефективно усуває СХТБ, більш докладно про це ви зможете дізнатися, проконсультувавшись безпосередньо з лікарем за телефонами вказаними в контактах.

Профілактика синдрому хронічного тазового болю

- Регулярне статеве життя;

- Відмова від безладного статевого життя;

- Намагатися не переривати статевий акт, так як прерваний статевий контакт призводить до застою в простаті і подальшого запалення;

- Не переохолоджуватися;

- Вести здоровий, активний спосіб життя;

- Вчасно і повністю лікувати венеричні інфекції;

- Відмовитися від зловживання алкоголю;

- Харчування має бути правильним, здоровим, збалансованим.

Таким чином, можна зробити висновок, що причин синдрому хронічної тазової болі величезна кількість, даний синдром важко піддається терапії, але при правильному підході до діагностики та лікування його можна усунути.

Бажаємо Вам Здоров'я!

Якщо у Вас з'явилися питання з лікування синдрому хронічного тазовгї болю, можна задати їх лікарю за телефонами вказаними в контактах.

Статтю підготував лікар уролог андролог в Миколаєві Смерницький Володимир Сергійович