Главная » Статьи » Статті українською мовою » Венерологія

Мікоплазмоз у чоловіків. Мікоплазми. Симптоми, діагностика, лікування мікоплазмозу

Мікоплазмоз - це захворювання що передається статевим шляхом, викликане бактеріями мікоплазмами, які викликають запалення статевих органів як у чоловіків так і жінок.
У даній статті мова піде про мікоплазми що живуть в статевій системі чоловіків і викликають сечостатевий мікоплазмоз.
 
До мікоплазм що викликають урогенітальний мікоплазмоз відносяться:
- Мікоплазма гомініс (Мycoplasma hominis)
- Мікоплазма геніталіум (Мycoplasma genitalium)
- Мікоплазма ферментанс (Мycoplasma fermentans)
- Мікоплазма пенетранс (Mycoplasma penetrans)
- Уреаплазма уреалітікум (Ureaplasmа urealiticum).

Почну з того, що таке мікоплазми?

Мікоплазми - це найдрібніші мікроорганізми, що займають проміжне положення між вірусами, бактеріями, грибами вони не мають клітинної стінки, нерухомі і не утворюють спор. Мають дисковидну, кокковидну, ниткоподібну форми. Розмножуються шляхом ділення. Самостійно існувати не можуть, так як паразитують на клітинах господаря звідки отримують харчування. За фізіологічними та морфологічними ознаками схожі з L-формами бактерій.
 
Мікоплазми передаються статевим шляхом і вкрай рідко побутовим.
Часто мікоплазмоз у чоловіків поєднується з трихомоніазом, гонореєю, хламідіозом, кандидою, вірусом статевого герпесу, вірусом папіломи людини та ін. У групу ризику схильних до захворювання мікоплазмозом входять люди, які ведуть безладне статеве життя, проститутки, гомосексуалісти, секс-туристи та ін.

Мікоплазмоз поділяють на:
- Гострий;
- Хронічний;
- Безсимптомний;
- Бактеріоносійство;




У чоловіків мікоплазмоз вражає:
  • Сечівник, викликаючи уретрит;
  • Передміхурову залозу (простатит);
  • Насіннєві бульбашки (везикуліт);
  • Органи мошонки (орхоепідидиміт);
  • Насінний горбок (коллікуліт)
  • Шкіру голівки і крайню плоть (баланопостит).
Часто мікоплазменна інфекція протікає без якихось симптомів і клінічних проявів, вона може жити в статевих органах ніяк себе не проявляючи, не викликаючи запалення та бути випадковою знахідкою при обстеженні. Але якщо імунітет людини ослаблений, інфекція досить агресивна, виникає запалення в органах сечостатевої системи з відповідною симптоматикою.

Симптоми мікоплазмозу у чоловіків
  • Почуття печіння в сечівнику;
  • Прозорі, склоподібні виділення з уретри;
  • Періодичні різі при сечовипусканні;
  • Почервоніння і набряк губок уретри, а також їх злипання вранці;
  • Болі в паху, промежині, яєчках тягнучого, ниючого характеру.

Ускладнення мікоплазмозу

  • Обтураційна форма безпліддя при порушенні прохідності сім'явиносних шляхів запальним інфільтратом;
  • Абсцес передміхурової залози, рідкісне ускладнення і виникає при досить значному зниженні імунітету чоловіка;
  • Хронічні уретрити, простатити, орхоепідидиміти;
  • Гострі та хронічні пієлонефрити і цистити.


Діагностика мікоплазмозу
  • Бактеріоскопічний метод - за допомогою мікроскопа дозволяє виявити в мазку лейкоцити і запідозрити наявність мікоплазм але самі мікоплазми занадто малі, щоб їх побачити тому вдаються до більш інформативних методів діагностики.
  • Метод ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) - один з найефективніших методів діагностики мікоплазм в організмі людини. Матеріалом для аналізу є епітелій і виділення з сечівника у чоловіків. За допомогою даного методу можна виявити фрагменти ДНК мікоплазми, що є підтвердженням мікоплазмозу;
  • Культуральний (бактеріологічний) метод - це точний, але тривалий метод. Мазок з сечостатевої системи наносять на спеціальне поживне середовище. Протягом 4-7 днів відбувається ріст мікроорганізмів. За певними ознаками лаборант підтверджує або спростовує наявність мікоплазмозу. Великим плюсом цього методу є визначення чутливості мікоплазм до антибіотиків і вибір тактики лікування;
  • Серологічний метод - в крові хворого визначають наявність антитіл до мікоплазмам;
  • Імунофлюоресцентний метод - так само визначає наявність антитіл до мікоплазмам;
  • Метод парних сироваток - цей метод дозволяє не тільки діагностувати мікоплазмоз, але і перевірити якість лікування. Беруть дві проби крові: першу до шостого дня хвороби, а другу через два тижні.

Лікування мікоплазмозу


У зв'язку з тим, що мікоплазми досить важко піддаються лікуванню у зв'язку з особливостями їх будови, при призначенні лікар повинен враховувати ефективність антибіотиків у відношенні мікоплазм, вплив на імунітет, профілактику дисбактеріозу, уражень печінки та інші моменти. Принцип лікування повинен полягати в тому, щоб не нашкодити іншим органам та системам.
 
Найголовнішим моментом в лікуванні мікоплазм є призначення антибіотиків. Антибіотики бажано призначати враховуючи результати посіву на мікоплазми та чутливість цих бактерій до антибіотиків. Призначаються наступні групи антибактеріальних препаратів:

  • Фторхінолони (офлоксацин, норфлоксацин, ципрофлоксацин, левофлоксацин, ломефлоксацин, спарфлоксацин, гатіфлоксацин);
  • Макроліди (джозаміцин, роваміцин, рокситроміцин, мідекаміцин, кларитроміцин, азитроміцин);
  • Тетрацикліни (доксициклін, тетрациклін);
  • Бажано в лікування завжди включати протитрихомонадні препарати, так як трихомонади останнім часом виявляються досить важко в зв'язку з L-формами, але на тлі наявності трихомонад лікування мікоплазм не буде ефективним. Протитрихомонадні препарати (метронідазол, тинідазол, орнідазол, німаразол, тетанітразол);
  • На тлі лікування антибіотиками може активізуватися грибкова інфекція Candida Albicans в зв'язку з чим бажано призначати протигрибкові препарати (кетоконазол, флуконазол, ітраконазол);
  • При болях, неприємних відчуттях, температурі рекомендую призначати нестероїдні протизапальні препарати бажано в свічках (диклофенак, мелоксикам, целекоксиб);
  • З метою захисту печінки від вражаючої дії антибіотиків призначаються гепатопротектори (силібін, силімарин, вітамін Е, артишок, вітаміни групи В);
  • Для підняття імунітету організму проти мікоплазм рекомендуються наступні імуномодулятори (поліоксідоній, лонгідаза, лавомакс, альфарекін, інтробіон та ін.);
  • Полівітаміни;
  • Для профілактики дисбактеріозу бажано приймати (лінекс, хілак, біфі-форм, лактовіт, йогурт);
  • Для більшої біодоступності антибіотиків всередину клітини застосовують ферментні препарати (вобензим, серратіопептидаза).
  • При хронічних і ускладнених формах мікоплазмозу застосовуються фізіотерапевтичні методи лікування - електрофорез з лікарськими препаратами, індуктотермія, УВЧ, ультразвук, лазеротерапію та інші процедури.
Профілактика мікоплазмозу
  • Відмовитися від випадкових статевих зв'язків, особливо без презерватива;
  • Перед початком статевого життя з певною людиною повне обоюдне обстеження на захворювання що передаються статевим шляхом;
  • Відмова від платних сексуальних послуг;
  • Щорічне обстеження на інфекції що передаються статевим шляхом.





Бажаємо Вам здоров'я!
Статтю підготував лікар-уролог: Смерніцкій В.С.



Внимание! Если у Вас возникли какие-либо вопросы - не стесняйтесь задавать их на нашем форуме. Также можете обратиться за помощью непосредственно к врачу по телефону указанному в контактах.

Категория: Венерологія | Добавил: Владимир Смерницкий (26.09.2012)
Просмотров: 6293 | Теги: мікоплазмоз
Рейтинг : UroPortal 5.0 из 5 на основе 1 оценок. 1 отзывов