Мікоплазмоз у чоловіків. Мікоплазми. Симптоми, діагностика, лікування мікоплазмозу

Мікоплазмоз - це захворювання що передається статевим шляхом, викликане бактеріями мікоплазмами, які викликають запалення статевих органів як у чоловіків так і жінок.
У даній статті мова піде про мікоплазми що живуть в статевій системі чоловіків і викликають сечостатевий мікоплазмоз.
 
До мікоплазм що викликають урогенітальний мікоплазмоз відносяться:
- Мікоплазма гомініс (Мycoplasma hominis)
- Мікоплазма геніталіум (Мycoplasma genitalium)
- Мікоплазма ферментанс (Мycoplasma fermentans)
- Мікоплазма пенетранс (Mycoplasma penetrans)
- Уреаплазма уреалітікум (Ureaplasmа urealiticum).

Почну з того, що таке мікоплазми?

Мікоплазми - це найдрібніші мікроорганізми, що займають проміжне положення між вірусами, бактеріями, грибами вони не мають клітинної стінки, нерухомі і не утворюють спор. Мають дисковидну, кокковидну, ниткоподібну форми. Розмножуються шляхом ділення. Самостійно існувати не можуть, так як паразитують на клітинах господаря звідки отримують харчування. За фізіологічними та морфологічними ознаками схожі з L-формами бактерій.
 
Мікоплазми передаються статевим шляхом і вкрай рідко побутовим.
Часто мікоплазмоз у чоловіків поєднується з трихомоніазом, гонореєю, хламідіозом, кандидою, вірусом статевого герпесу, вірусом папіломи людини та ін. У групу ризику схильних до захворювання мікоплазмозом входять люди, які ведуть безладне статеве життя, проститутки, гомосексуалісти, секс-туристи та ін.

Мікоплазмоз поділяють на:
- Гострий;
- Хронічний;
- Безсимптомний;
- Бактеріоносійство;




У чоловіків мікоплазмоз вражає:

• Сечівник, викликаючи уретрит;
• Передміхурову залозу (простатит);
• Насіннєві бульбашки (везикуліт);
• Органи мошонки (орхоепідидиміт);
• Насінний горбок (коллікуліт)
• Шкіру голівки і крайню плоть (баланопостит).

Часто мікоплазменна інфекція протікає без якихось симптомів і клінічних проявів, вона може жити в статевих органах ніяк себе не проявляючи, не викликаючи запалення та бути випадковою знахідкою при обстеженні. Але якщо імунітет людини ослаблений, інфекція досить агресивна, виникає запалення в органах сечостатевої системи з відповідною симптоматикою.

Симптоми мікоплазмозу у чоловіків

• Почуття печіння в сечівнику;
• Прозорі, склоподібні виділення з уретри;
• Періодичні різі при сечовипусканні;
• Почервоніння і набряк губок уретри, а також їх злипання вранці;
• Болі в паху, промежині, яєчках тягнучого, ниючого характеру.

• Обтураційна форма безпліддя при порушенні прохідності сім'явиносних шляхів запальним інфільтратом;
• Абсцес передміхурової залози, рідкісне ускладнення і виникає при досить значному зниженні імунітету чоловіка;
• Хронічні уретрити, простатити, орхоепідидиміти;
• Гострі та хронічні пієлонефрити і цистити.

• Бактеріоскопічний метод - за допомогою мікроскопа дозволяє виявити в мазку лейкоцити і запідозрити наявність мікоплазм але самі мікоплазми занадто малі, щоб їх побачити тому вдаються до більш інформативних методів діагностики.

• Метод ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) - один з найефективніших методів діагностики мікоплазм в організмі людини. Матеріалом для аналізу є епітелій і виділення з сечівника у чоловіків. За допомогою даного методу можна виявити фрагменти ДНК мікоплазми, що є підтвердженням мікоплазмозу;
• Культуральний (бактеріологічний) метод - це точний, але тривалий метод. Мазок з сечостатевої системи наносять на спеціальне поживне середовище. Протягом 4-7 днів відбувається ріст мікроорганізмів. За певними ознаками лаборант підтверджує або спростовує наявність мікоплазмозу. Великим плюсом цього методу є визначення чутливості мікоплазм до антибіотиків і вибір тактики лікування;

• Серологічний метод - в крові хворого визначають наявність антитіл до мікоплазмам;

• Імунофлюоресцентний метод - так само визначає наявність антитіл до мікоплазмам;
• Метод парних сироваток - цей метод дозволяє не тільки діагностувати мікоплазмоз, але і перевірити якість лікування. Беруть дві проби крові: першу до шостого дня хвороби, а другу через два тижні.

У зв'язку з тим, що мікоплазми досить важко піддаються лікуванню у зв'язку з особливостями їх будови, при призначенні лікар повинен враховувати ефективність антибіотиків у відношенні мікоплазм, вплив на імунітет, профілактику дисбактеріозу, уражень печінки та інші моменти. Принцип лікування повинен полягати в тому, щоб не нашкодити іншим органам та системам.
 
Найголовнішим моментом в лікуванні мікоплазм є призначення антибіотиків. Антибіотики бажано призначати враховуючи результати посіву на мікоплазми та чутливість цих бактерій до антибіотиків. Призначаються наступні групи антибактеріальних препаратів:

• Фторхінолони (офлоксацин, норфлоксацин, ципрофлоксацин, левофлоксацин, ломефлоксацин, спарфлоксацин, гатіфлоксацин);
• Макроліди (джозаміцин, роваміцин, рокситроміцин, мідекаміцин, кларитроміцин, азитроміцин);
• Тетрацикліни (доксициклін, тетрациклін);
• Бажано в лікування завжди включати протитрихомонадні препарати, так як трихомонади останнім часом виявляються досить важко в зв'язку з L-формами, але на тлі наявності трихомонад лікування мікоплазм не буде ефективним. Протитрихомонадні препарати (метронідазол, тинідазол, орнідазол, німаразол, тетанітразол);
• На тлі лікування антибіотиками може активізуватися грибкова інфекція Candida Albicans в зв'язку з чим бажано призначати протигрибкові препарати (кетоконазол, флуконазол, ітраконазол);
• При болях, неприємних відчуттях, температурі рекомендую призначати нестероїдні протизапальні препарати бажано в свічках (диклофенак, мелоксикам, целекоксиб);
• З метою захисту печінки від вражаючої дії антибіотиків призначаються гепатопротектори (силібін, силімарин, вітамін Е, артишок, вітаміни групи В);
• Для підняття імунітету організму проти мікоплазм рекомендуються наступні імуномодулятори (поліоксідоній, лонгідаза, лавомакс, альфарекін, інтробіон та ін.);
• Полівітаміни;
• Для профілактики дисбактеріозу бажано приймати (лінекс, хілак, біфі-форм, лактовіт, йогурт);
• Для більшої біодоступності антибіотиків всередину клітини застосовують ферментні препарати (вобензим, серратіопептидаза).
• При хронічних і ускладнених формах мікоплазмозу застосовуються фізіотерапевтичні методи лікування - електрофорез з лікарськими препаратами, індуктотермія, УВЧ, ультразвук, лазеротерапію та інші процедури.

• Відмовитися від випадкових статевих зв'язків, особливо без презерватива;
• Перед початком статевого життя з певною людиною повне обоюдне обстеження на захворювання що передаються статевим шляхом;
• Відмова від платних сексуальних послуг;
• Щорічне обстеження на інфекції що передаються статевим шляхом.

Бажаємо Вам здоров'я!
Статтю підготував лікар-уролог: Смерніцкій В.С.